Ти знаєш,подивився в небо,
Й побачив там я посмішку твою.
Сумую трохи я без тебе,
Днями й ночами я не сплю.
Ти не даєш мені заснути,
Чого захтіла в мене ти?
Ти не даєш себе забути,
Ти втілення одвічної краси.
І кожен раз усмішка твоя
Так люба й лагідна мені.
І моє серце знов без бою
Здається у полон тобі.
Воно не має сил змагатись,
І від любові рветься на шматки.
Не раз ще буде воно рватись,
Бо в ньому ти розставила пастки.
Та все одно воно ще б'ється
Й радіє усмішці твоїй.
Вже вкотрий раз бере та й рветься,
Та вже не боляче мені.
Я вже привик до того болю,
Воно і дотепер болить.
Ти заворожуєш красою,
А воно сильне-все стерпить.
