Привіт, мій милий! Я сумую.
Вирішила тобі написати.
Щоночі голос твій чую.
Ніколи не перестану тебе чекати.
Доля нас з тобою розвела,
Розлучила двоє люблячих сердець.
Навіщо обірвала пів-крила?
Сон звела мій нанівець.
Твій недопитий чай на столі,
А у мене лиш втома на чолі.
Здається ось-ось відкриються двері,
Ти знову ступиш на поріг.
Час минає..... а тебе немає..
За що все так? За який мій гріх?
Знаєш....на днях син сказав вперше тато.
Шкода, що ти цього не чув,
Ми б разом відсвяткували наше свято.
Пам*ятаєш,як тоді, коли ти з нами був?!?
Напишу на останок, що ти нам треба.
І вклавши у чорний коверт,
Відправлю тобі..... до неба....
