Як в двадцять першому столітті
Ми докотились до цих бід?
Ми жити стали як в жахітті,
Зникає наший родовід.
Винити вже немає кого,
Ми допустили це самі,
Відпили меду ми гіркого,
Та й опинилися на дні.
І як тепер нам далі жити?
Як повернути нам своє?
Не знаю я, що нам робити!
Було моє — стало твоє.
Залишили нам Україну,
Не зберегли її всі ми,
Її у нас, як ту пір'їну
Вітрами злими відняли.
Як допустили ми це горе?
Ніхто б подумати не зміг,
Що вкрали наше Чорне море,
Забрали наший оберіг.
Та годі бідкатись, жаліти,
Слізьми проблему не рішить,
Від них ми можем захмеліти,
Що нам з країною робить?
Вставайте люди, хватить спати!
Ми разом будем або ні,
Країну треба рятувати,
Бо Крим наш, вже на чужині!
Боротись треба, що є сили,
І зброя в кожного своя,
Моя — це слово України,
Це артилерія моя!
26.11.2015 р.
