І день пішов на днину,
і ніч закрила брами,
в зіницях передсвітніх
скипіла каламуть.
благослови мене ти
черленими вустами
на чорну путь і довгу
що зіткана з розпуть
Засперечались ери
і бронетранспортери,
крізь темне підсвідоме
біліє нитка слів,
відмерли динозаври –
воскресли мінотаври,
та їхні лабіринти,
і кровожерний міф.
Коли не чутно крику –
поет стає солдатом
у бурю в склянці світу,
під гамір батарей.
Та все ж у пляшку вірші
коркую заповітом
і морем неписьменним
пускаю як трофей .
Я вірю – відкоркуєш
черленими вустами,
хоч ти не Аріядна,
а я не є Тесей -
угледіш білу нитку
між чорними рядками,
тонку, як віра в диво,
але – понад усе.
24.01.2016.
Необхідною умовою Перемоги-є сильна віра,"віра в диво"...коли тобі видно світло у темряві...білу нитку між чорних рядків... а рушієм є-переконання...знайшла прихисток поезія в моій душі,уклін за неі
Тарас Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зачаровуюся, зачитуюся, заслуховуюся... не знаю з чим можна зрівняти цю насолоду. Це як політ крізь часопростір у неймовірний світ Вічності, де панує Слово... Ти так вміло ту білу ниточку вплітаєш... білу ниточку віри... Приголомшливо, Поете!
Тарас Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Улянко, вельми тішуся, що дарую тобі насолоду)