Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Заверни нашу долю - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тетяна Луківська відповів на коментар Радченко, 23.05.2017 - 12:09
Дякую , Олю, така плідна наша зустріч
Любов Іванова, 23.05.2017 - 06:14
Ви, Таню, чарівниця вишуканої, змістовної рими... Я в захопленні!!!
Тетяна Луківська відповів на коментар Любов Іванова, 23.05.2017 - 12:11
Любонько, долі вдячна за нашу зустріч, сердечне спасибі за коментар
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вікторе, радію, що почулися, гарних Вам днів
Д З В О Н А Р, 28.02.2016 - 11:12
Так, доля, як і Муза завжди вередлива. Не доганяти її треба, а завжди бути рядом, щоб вона не вибрикувала різні коники. Ідіть в обнімку і вона Вас зрозуміє... Удачі Вам на житевому Шляху... Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, рада зустрічі
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада Вам і щиро вдячна за зустріч
Тетяна Горобець (MERSEDES), 20.02.2016 - 13:50
Танюшо так щемно і мило!!! Дуже... дуже... Забираю!!!
Салтан Николай, 02.02.2016 - 19:35
Розбите куди важче збирати. І чи буде воно відповідати оригіналу? Чи ...? Чи ....? Безліч питань, а відповідь хочеться чути одну
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, Салтане, не зробиш розбите цілим, та інколи так важко відпустити долоні, навіть зчужілі, рада , що зустрілися, дякую
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вікторе, радію, що зустрілися
Анна Берлинг, 01.02.2016 - 17:36
Емоцiйно, стримано, у чомусь навiть печально, та у будь-якому разi - достойно.Фотиния, 01.02.2016 - 15:15
якщо і вдасться поскладати вціліле-зміліле в одне ціле, все одно вийде зменшена копія... на жаль... але люблячому серцю і цього буває достатньо...Молодець, Танюшо! Вмієш зацепити за живе Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
інколи і краплинці радієш, хоча вже відчуваєш, що це не врятує , але ще десь у глибині душі не помирає остання надія, на те вона і надія. ось такі ми можемо бути. Щиро тобі рада і вдячна за розуміння жіноче
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як давно не чулися, широ рада зустрічі
|
|
|