В житті не прагнучи багато,
хотіла мізеру бодай би досягти,
а всі хотіли результату,
не побачивши крові за слізьми.
Вона не проливалась, вона холонула у жилах, а розігрівалась від пекучої сльози!
Ніхто так і не побачив ті терни на шляху до благородної мети...
Всі впертість бачили, незламну вдачу, віру в неможливе, в чудо!
А душі хотілося тепла й спокою, про що і не здогадувалися люди...
