Є у думках , і світлі радості знамення ,
Є доброта і істина їй ймення .
Коли блукаєш в закутках ночей
Й не можеш відірвать очей
Від мудрості життя ,
І в промайнулім дні чекання,
Твоє життя - це промайнулий сад,
Де гріх являється шляхом пізнання
Де істина життя , що пишеться лиш нами.
Ми океан , де думка промайне човнами .
Ми ринем в небокрай , де рай немислесмих широт,
А ми шукаєм лиш від Господа щедрот.
Коли у смутку радості шукаєм
Ми ніби в інший світ лиш поринаєм.
В роках останніх ми можливо живемо
Та істини ключі не всі збагнемо....
