Дай мені, Боже мій, сили :
Мислити, жити, миритись
З тим, в чім народ мій кипить...
Скажи мені, Отче Небесний,
Як маю дальше з цим жить ?
Світе мій добрий і любий,
Як мені все прощавати :
Сльози і біль материнський...
Де маю очі ховати ?
Любий і рідний, народе,
Чому такий хрест ти несеш ?
Без крові дітей розквітали народи,
А ти стільки болю нестерпного п"єш !
Дай світла в мій розум, Маріє,
Щоб зним я могла якось йти,
Більше двох тисяч - у зречених мріях,
Полинули в інші, незнані світи...
Нащо тобі військо високо у Небі.
З землі, життєлюбів таких молодих,
А дітям так батька коханого треба...
Це ж сяйво забрали навіки у них...
Дай мені, Боже мій ,сили
Мислити, жити, змиритись...
