ЛЮДИНА І ЗОРЯ
Усіх чарують таємничі миті,
Коли через простори і віки
На синьому нічному оксамиті
Засяють діамантами зірки.
Засвітяться перлинами сузір’я,
Враз оживе космічний дивосвіт:
Розправить величаво Лебідь пір’я,
Страшний Дракон порине у політ.
Великий Віз долає Шлях Чумацький,
Йде від Корони сяйво неземне…
Чаїться хижа Рись, немов зненацька
От-от на здобич з висоти стрибне…
Та хто вам «дав життя», космічні далі,
Дав імена героїв і богів,
Вам присвятив легенди небувалі
І таємниць завісу привідкрив?
Гіппарх і Птолемей, Копернік, Кеплер
І безліч тих, кого згадати слід,
Зробили Всесвіт людяним і теплим,
Лишили на скрижалях неба слід.
Я славлю ту хвилину знамениту,
Коли слаби́й глухонімий юнак*
Відкрив для людства першу «цефеїду» –
У космосі пульсуючий «маяк».
Як він кохав тебе, далека зоре,
Як пильно помічав усе нове:
Вдивлявся в телескопа скло прозоре,
Як у вікно, де дівчина живе!
Земля моя – космічна порошина,
Колиска те́пла, що плекає нас.
Земна людина – мисляча тростина,
Така слабка і сильна водночас.
Що́ є краса, коли її не бачать,
Коли ніхто в натхненні не згоря?
В бутті усе поєднане, і, значить,
Ми не чужі – Людина і Зоря!
========================================
*Джон Ґудрайк (17.09.1764 — 20.04.1786) — британський астроном, член Лондонського королівського товариства (1786). У ранньому дитинстві через хворобу втратив мову та слух, помер на 22 році життя. Але своєю любов’ю до зоряного неба, своїм трудом встиг завоювати визнання і пошану, був нагороджений Золотою медаллю ЛКТ (академії наук). Відкрив «перший маяк Всесвіту», помітивши 1784 року ритмічну зміну яскравості зірки δ Цефея. 20.04.2016 – 230 років від дня смерті Джона Ґудрайка.
==============================================
Конкурс "Зоряні розсипи" був фактично бліц-конкурсом. Швидко написали свої майже експромти, швидко проголосували. Мені таке подобається. Вірш посів І місце на цьому конкурсі.
А ось тут розмовляють про ваші Музи, що загубилися... http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48455&poem=207653 
