Вона ридала...Посеред міста...
Її душа –в його руках.
А він тримав так мійно-міцно
І було ЩОСЬ в його очах.
Голосила...Всіх зворушила!
Топились вулички в тих сльозах...
А він тримав тендітні крила.
Чи жалкував,що сам не птах?!
Вона злітала...Куди?Не знала!
То вище будинків,то по дахах
В відчинені вікна квартир заглядала
Відпочивала в чужих ліжках.
А він стояв...Чекав розуміння
А в нього із нею– одна душа!
Співзвуччя...Співдотик...Спів і горіння
Йому без неї не буде життя!
Усі поспішали..Магазини..кав'ярні.
Центр.Коломия.Ратуш .Базар .
В"Коломиянці"–хлібини духм'яні...
Як його звати?Василь чи Назар?
А їй байдуже, як звуть його люди!
Вона на очах, на губах тремтить
Перехожим заповнює мозок і груди...
Красою доповнити світ цей спішить!
Вони кохались!Посеред міста!
Він так ніжно Її обнімав
Зв'язані дотиком тісно-тісно .
До сльозозвуків її роздягав!
Він роздавав її людям задарма ..
Він і в мою душу запав.
Скрипаль і скрипка...Пара– не марна.
Бережи їіх,Боже,щоб світ не зламав!
Присвячую незнайомому коломийському
скрипалю,що грав
посеред міста
.
Вам також успіхів та натхнення!
