Весна в душі розквітла пишним квітом,
Підсніжником пробилось почуття.
Кохаю я тебе, весною й літом,
Шаленно милий, аж до забуття.
Твій погляд заворожує, чарує.
Від нього серце б'ється і тремтить,
Він кличе, він манить мене , хвилює.
Душа у небо пташкою летить.
Із губ твоїх нектар я хочу пити,
Від щастя до зірок летіти теж,
Кохай мене, не дай мені тужити,
Кохання хай живе, не знає меж.
Кохай мене надранньою весною,
Як пролісок ростуть хай почуття.
Кохай мене і лютою зимою,
Даруючи наснагу до життя.
Я радістю встелю тобі дорогу,
Барвінком припаду до твоїх ніг,
Трояндами укрию до порогу,
Стежину по якій ти йшов чи біг.
Весна в душі моїй, як тебе бачу,
Кохання то квітує і росте,
А як далеко ти, дощем я плачу
І осінь сипле листя золоте.
Два серця б'ються радісно в коханні.
І долі в тугий вузол вже злились,
Щасливі ми, немов живем в тумані,
Коханням до нестями напились.
Весна у душах квітне пишним квітом,
Як квіти все ростуть два почуття.
Кохання забуяло пишним цвітом,
Кохаєш й ти мене до забуття.