Треба добро робити
Щоб з любов’ю жити.
Коли діл не має,
То любов помирає.
Не привчайся до чужого,
Щоб душу не продати,
Тримайся тільки свого,
І своєї хати.
Нема гіршого для людей
Де п’ють і гуляють,
Там змішуються сім’ї
І народи вимирають.
Де розбещено слово,
Там розбещена душа.
Там розбещена мати,
Там розбещене дитя.
Що треба робити,
Щоб якось прожити?
Помолись до Бога,
Щоб дороги відкрити.
Він тільки Один
Може душу лікувати.
Тільки двері відчини,
Хай прийде до хати.
З ним ти розмовляй,
Йому ти молися,
Душа заспокоїться,
Стане як дівиця.
На інших не вважай,
Бо є божі суди.
Кому в пекло, кому в рай,
Підуть усі люди.
За словом ти слідкуй,
Бо слово - це є зброя.
Якщо вистрілиш в когось,
То в нього теж є своя.
Люди віру загубили,
Тому і не знають.
Що слова Божі,
Душу і тіло зціляють.
Якби істину знали,
То б церкви будували,
А не злодіям,
Хабарі давали.
Злодії також люди,
Вони з нами виростали,
Але через лиху науку,
Бандитами стали.
Хто мільйонами краде,
Він свої гроші захищає,
А бабусю з молоком
З вулиць проганяє.
Щоб ходили в магазини
Молоко купляти,
А не в поморщені руки,
Бабусі подавати.
Ось до чого воно йде,
Чого хотіли,
Земля необроблена стоїть,
Бо розбагатіли.
Не той сліпий,
Хто не бачить,
А хто очі закриває,
Думає, що Бог не знає.
З дурним
Нема про що говорити,
Зв’яжешся з ним
І будеш жаліти.
Він як собака при дворі
Буде чіпляти,
Якщо не вступишся,
Буде кусати.
З дурним зв’яжешся,
Будеш бісів забавляти,
Ти йому слово,
Він тобі два,
Не буде мовчати.
Хто дурним себе вважає,
Той хоч трошки розум має.
А хто розумним себе вважає,
У того справді не всі дома.
Біда, що він цього не знає.
Свій хліб - важкий.
Чужий - легкий,
Хто чужий хліб
На землі ковтає,
Той потім в пеклі
Сльози проливає.
ID:
713418
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 20.01.2017 20:02:49
© дата внесення змiн: 20.01.2017 20:02:49
автор: Нагорний
Вкажіть причину вашої скарги
|
