Звинувачувальний тон "Кобзаря на адресу нечестивих священників та віруючих, знову ж-таки, нечестивцями витлумачується, як заперечення та дорікання Богові. Вони ще за часів совєтчини і слова "Бог" та "Біблія" почали писати з малої, хоча в рукописах сам Шевченко ніколи не дозволяв собі такого богохульства. Поема "Кавказ " іще більше розкриває глибоку віру Тараса в Сина Божого Ісуса Христа. Починаючи з посилання в епіграфі на Книгу пророка Єремії, котра повністю повчає народи тому, що відречення від Бога приводить до окупації, кровопролиття та всенародного горя. Всіма до єдиного розділу своєї книги Єремія пояснює своєму народу, звідки на його долю звалилося стільки нещасть - а тим більше дев'ятий, перший вірш з якого наводить тут Шевченко. Певна річ, що він не мав наміру виривати одне речення із контексту усього розділу і книги Пророчої, а навпаки - спеціально поставив перший вірш, щоб вказати читачеві на важливість прочитання всього розділу. Вся поема написана саме мовою Книги Єремії - "Кобзар" просто жирною рискою підкреслив паралель між тими часами народу Єремієвого і сьогоднішнім днем народу Шевченкового. Адже як у одного, так і у іншого мова йде про того самого Всевишнього Бога, Владики і Творця Всесвіту, Сином якого Тарас Григорович називає Ісуса Христа:
За кого ж ти розіп'явся,
Христе, Сине Божий?
За нас добрих, чи за слово
Істини... Чи, може,
Щоб ми з тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.
Ніде і ніяким чином Шевченко не вигадував ніякого спеціального Бога, відмінного від Христа. Тим більше ніде жодного разу не називав своїми Богами язичницьких ідолів. Навпаки, єдиного Бога Ісуса Христа визнає Богом для усіх народів та язиків:
Встане правда! Встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кривавії ріки!
Ви ж бачите, що ці два реченя подані однією римою, а, отже - однією думкою: доки народи не визнають своїм Господом і Богом Ісуса Христа - будуть литися ріки крові. Шевченко визнає Христа Єдиним Істинним Богом для всіх народів землі, і заперечувати цей факт може тільки людина, одержима дияволом, і ворог українського народу, не бажаючи йому виходу з імперського рабства, нещасть та злиднів. Підніміть свої очі вище і прочитайте ще раз його звертання до Христа:
Щоб ми з тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.
Як можна не бачити того, що поет тут вказує головну пичину страждань нароів усієї землі, і конкретно власному народові?!
За кого ж ти розіп'явся,
Христе, Сине Божий?
За нас добрих, чи за слово
Істини...
"За нас добрих"? Чим можуть бути добрими люди, коли в нас тече кров Адамова, котрий согрішив проти Всевишнього?:
Усі на сім світі —
І царята, і старчата —
Адамові діти. "Сон"
Нема в природі людини доброго начала - на те й прийшов Син Божий на землю аби за гріх усього людства заплатити Своєю власною Кров'ю, незаплямованою гріхом:
Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш,
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих; а он розпинають
Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! в військо оддають!
Бо його, бач, трохи! А онде під тином
Опухла дитина, голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне.
А он бачиш? Очі! Очі!"Сон"
І хто зараз ті беззаконня чинить в Україні? Чи не її громадяни задля власної наживи? Чи повсюди по всій Україні люди чесно живуть, а нечестиві тільки ті, що у владі! Авжеж ні! Немає правди серед людей, а є тільки у одного Бога:
жива правда
У Господа Бога!
Ось чому так активно слуги антихриста намагаються позиціонувати Шевченка таким собі атеїстом або язичником, що поклоняється місцевим(територіальним) божкам, котрі не боги, а звичайні біси. Тому й терзають нещасну країну своїми представниками на землі. Власне, саме про це й мова йде у Шевченковій поемі "Кавказ".
ID:
723353
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.03.2017 22:16:57
© дата внесення змiн: 23.07.2021 03:00:48
автор: ПВО
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дуже кваліфікований аналіз геніальної поеми! 
