Чарівний день, і тисячу пісень
звучать під музику весняного дощу.
І вийшло сонце, у моє віконце,
а я на крилах, десь в небесах лечу.
Лечу співаю, пісня по всьому краю,
десь губиться у яблуньки гіллях.
Веселі ноти, без всякої турботи,
переплітаються із болем у очах.
А скрипка плаче, теж радощів не бачить,
сльози краплини на твоїй щоці.
Життя, як пісня, що іноді без змісту,
чи як художник, з пензлем у руці.
Малює білим і таким не смілим,
що навіть страшно стати на поріг.
Малює чорним і таким моторним,
впаде в обійми з тисячі доріг.
Дощем вернешся, в небо озирнешся,
нема нікого, залишився страх.
Хай буде спокій, небокрай високий,
в кожної пісні, доля у руках.
Автор Лариса Мандзюк.
