Я не даю душі своїй ще спокій,
Бо й в роздумах всі вечори і дні.
І так буде, напевно, аж допоки
Стукоче серце в грудях у мені.
Моя любов ніколи не згасала -
Ні для родини, ні для друзів теж.
А Україна зіркою сіяла,
Бо я кохав завжди її без меж.
І від життя багато не чекаю.
Я жив, як люди, мріяв і в політ.
Тепер до Господа молюсь, благаю,
Щоб жив народ у щасті многа літ.
А я ще вишиваю словом для краю,
Мов рушничок, маленького вірша.
Замість ниток, з душі віддам що маю,
Для тебе, Україно, без гроша.
Бо ти давала й даєш мені все силу
Любити всіх, хто з миром до нас йде.
І ненавидіти, хто не бажає миру,
А тільки зло і прикрощі несе.
