ДАВНьО-АНГЛІЙСьКА ПОЕЗІЯ.
ІЗ "МАНДРІВНИКА".
кому бракує поради любого господаря,
той знає цю історію:
там, де поєднані горе і сон,
нещасний часто снить, що він- із своїм вірним господарем.
він плескає в долоні, і його цілує, кладе
свої руки і голову на його коліна, любить
поблажливого господаря, як у старі часи.
як тільки но прокинеться тверезий,
не бачить він нічого окрім борозни,
і морські птахи перебирають пір`я й чепуряться;
сніг із морозом об`єднують сили.
потім, його серце тужить, болить
за улюбленим господарем- печаль відновлюється знов.
і, згадує він друзів із минувшини,
вітає їх й милується всіма,
його товариші пливуть у хвиляx пам`яті,
ті співбрати спливли з його свідомості,
та навіть не промовили і слова. знову засмучений,
чоловік відає, що має кинути
своє, відбороноване вже серце, у холодні хвилі.
переклад з англійської- Івана Петришина
USA 10.06.2017
___________
http://poemsoutloud.net/audio/archive/delanty_reads_the_wanderer/
