Від прадіда козака пісня в нас лунала,
Український Славний Рід, щиро прославляла.
Про козачку молоду, любов її щиру,
щоби мала добре серце, злагоди та миру.
На весілля, на хрестини тай на вечорниціі,
заводили славну пісню файні молодиці.
На многая довгих літ, щастя і кохання,
пісня линула селом з вечора до рання.
І свою, за Україну, в лісі партизани
заспівали після бою. як вечір настане.
Щоби рідне, вільне слово сили надавало,
щоби теє чорне лихо із землі прогнало.
Засівали в полі жито з піснею дзвінкою,
і пшеницю ярову, ранньою весною.
А в жнива вінки сплітали з стиглого колосся,
про пахучий хліб співали, щоб в хаті велося.
Наша пісня - наша Слава і Гордість і Воля,
нехай квітне разом з нею,у народу Доля!
Наше Слова - Меч Свободи, що нас захищає,
нехай Пісня Українська лине понад гаєм.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
Прекрасно!!! 
