Er sitzt auf dem Stuhl
und will sich beschweren,
weil alles was passiert
ihm nicht gefällt.
Es gibt, natürlich, Menschen, denen geht es
schwerer.
Der Typ auf dem Stuhl weiß das.
Aber trotzdem - er quält.
Er lacht nie, er will sogar nicht mehr lächeln.
Sein Leben ist grauer als graue Farbe selbst.
Er versteckt keine Schwäche, er ist selbst
die Schwäche.
Er denkt, er ist einsamste auf
der Welt.
Wie mal eine britische Gruppe gesagt hat:
"he is a real nowhere man".
Was er tun könnte, hat er nicht gefragt,
er fragt nur sich selbst "was wenn?"
Wie traurig, wie tragisch, man hat kein Mitleid -
man guckt nur auf sein Gesicht
und versteht, der Typ ist so weit,
dass mehr als ein Fleisch ist er nicht.
Er will nur sitzen und klagen, und weinen,
er hat daraus so was gemacht..wie ein Kult.
Die Leute lachen, er kreuzt seine Beine...
nicht der arme. Er hat selber Schuld.
(с) Попіл Фенікса
Переклад Norton:
він вмостився на стільці,
думає: що б його зробити?
він нарікає та скаржиться: все, що він бачить,
йому не до вподоби.
звісно, він бачить людей;
ті люди намагаються щось робити,
та то – жалюгідні спроби.
чом же він скиглить – цей на стільці?
може, він
якусь лиху долю вичитав на своїй руці?
він міг би, наприклад, самокритично скривитися,
і здалося б, що він усміхнувся;
він міг би, наприклад, чистенько вмитися,
і здалося б, що він зробив
величезний поступ вперед;
міг би, зрештою, пояснити свою поведінку,
і здалося б, що він поет.
ні, не хоче. він сірий, та не такий, як миша,
бо та й веселіша, і зрештою трохи сіріша.
та не кажіть йому того, що він давно вже знає
й чого не приховує, бо очевидного не приховає:
він слабший, ніж слабкість, він чемпіон;
він справжній герой, він той,
хто завжди самотній;
He is a real nowhere man,
he's doing nothing but he can;
він рефлексує, буксує, думає:
а ну ж, як оте все та піде не так?
– а як тобі треба?
– не знаю.
о боже, який неборак, який нестеменний бідак! –
хоч би так пожаліли його, і він би кудись втрутився,
і знов опинився б скраю.
це сумно. взагалі він сумне видовисько.
якби він був овочем, м'ясом чи просто шматком лайна,
не так було б сумно. він навіть не посміховисько:
він просто – вже просто немає слів
на такого буркотуна, брехуна!
і що ж? він дере кирпу і вмощується зручніше
так, ніби з нього тьотя мотя портрета пише.
світ ще не бачив таких людей!
– залишається просто знизати плечима
та піти собі далі. кунтскамера,
хата-музей
марнославного діда трохима
ID:
746797
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 19.08.2017 11:20:20
© дата внесення змiн: 19.08.2017 11:20:20
автор: Попіл Фенікса
Вкажіть причину вашої скарги
|
