Пожухле листя вмоститься - ще мить...
Навкруг коріння, що його зростило.
Обшарпане, намокле... не летить,
Воно собою викладе перину.
Останнім спалахом пожертви, доброти
До ніг приляже, щоб в передостаннє
Тепло своє віддати, помогти,
Без застереженнь тризвуків останніх
І щоб новим листочком воскрести,
Зотліє без ніякого вагання,
Йому у генах - шлях благим пройти
І сповнити Господнє побажання
Краса душі у тому, щоб віддав
На тацю вірності, любові і офіри,
І тим стежину в небо торував
Без маски лицемірства і зневіри
ДЯКУЮ, НІНОЧКО.
