Душа – то є найглибший світ чуттів,
Які сплелися враз думками,
Подіями прадавніх тих часів,
Також сучасними роками.
Душа – таємна схованка бажань,
Що запалом палким прикуті
До дійсних звершень справжніх сподівань,
Котрі зійшлися на розпутті.
Душа – бездонний і шалений вир
До краплі всотує все в себе,
Душа – надійний, точний чуттємір
Чолом блакить торкає неба.
Душа – солодка загадка чудес,
У котрій криється й розгадка.
Лиш слід завісу знищити небес
У серці й буде все в порядку.
Євген Ковальчук, травень, 2010