Є село чарівне, друзі,
Довге його звати,
Біля Моршина в окрузі,
Де видно й Карпати.
Не широке, а вузеньке,
Наче стрічка в’ється.
Воно в записах давненьке,
В лідери не пнеться.
Там живуть прекрасні люди,
Славних предків діти.
Чистота й порядок всюди,
У дворах скрізь квіти.
Як у казці, в садах хати
Від весни до літа.
Тут лиш солов’ям співати
На многая літа.
А які дівчата милі, –
Наче цвіт калини,
Й парубки усі при силі –
Легені правдиві.
А зайдеш ти в любу хату –
Пригостять як гостя,
Не за гроші, не за плату,
Ще й піднімуть тоста.
Отаке село є, друзі,
З давнини давної,
Й хоч воно не є в заслузі,
Миле в серці моїм.
