Немов прокралась зимонька у двері,
Засіяла снігами всі стежки.
І стало біло, наче на папері,
Дороги позникали навпрошки.
А вона пишна, вбралася у біле,
Як наречена вельон одягла,
Упала снігом, начебто зомліла,
Із Морозенком на поля лягла.
Летять сніжинки, як пушинки білі,
Танцюють при хурделиці танок.
І гонить вітер сніговія хвилі,
І б’є мороз у зимовий дзвінок.
Зима чарує, сліпить і голубить,
В постелі білій все неначе спить.
Лиш вітер зрідка дує в сольні труби,
То, як же таку казку не любить…