Сад шкільний потопає у цвіті,
Зачаровує юнь навесні.
Він один такий, мабуть, у світі,
Кращий бути лише може вві сні.
Яблуння посміхаються квітом,
Вишні білі – немов до вінця.
Свіжа тінь, спів пташок чути літом,
І красі цій немає кінця.
Ну, а осінь медово дурманить,
Стиглі яблука сипле до ніг.
Цим до себе садок усіх манить,
На шкільний нас скликає поріг.
Сад шкільний в синій іній прибрався
І під сріблом тихенько дрімає.
У красі своїй він запишався -
Бо такого ніде більш немає.
15.02.2014р. Валентина Рубан
Мабуть, біля кожної школи були сади. Недавно пройшлася своїм. Доглянутий, як і раніше, але постарів
