Приснись мені... легким дощем пролийся.
Чи вітром прошуми, чи сонцем усміхнися.
В снах сад в цвіту, і пісні дзвінко ллються.
і ясени шумлять, і весело сміються.
Приснись мені... блудному, земле, сину!
Барвінок там цвіте і мальви біля тину.
Дорога та, що з споришу та м'яти,
Хай приведе мене до батьківської хати.
Приснись мені... дай для польоту крила.
Солодка, земле, ти, що нас усіх зростила.
Тепер на жаль... Час сіє гіркотою.
Та я люблю тебе, в думках завжди з тобою!
Щемний твір. Найгірше, що заробітчани насиломіць тримають свою душу за кордоном. І так триває роками, поки ностальгія за рідним домом не пройде. І прийметься тоді коріння там, де чужина...