Жирафи ніколи-ніколи не бачили сніг,
А їм так хотілось до нього торкнутися білого,
Сміявсь носоріг, аж хитався нагострений ріг,
Папуги крутили у скронь різнобарвними крилами.
І леви казали, що це перебір взагалі,
Живуть у саванні – нехай собі тішаться травами,
І навіть терміти, численні такі і малі,
Гигикали тихо, займаючись вічними справами.
Усі глузували з жирафів, хто хтів і хто міг,
У дивнім мистецтві дотепності мірялись силами,
А просто жирафам хотілось побачити сніг,
І вволю сніжками награтися білими-білими.
