Що це, в дідька, – згуба, самострата – втяти те, чим бог нагородив? Тішать, мов яєчка – зір кастрата, – зародки нової бороди! В голові без неї – порожнеча. Мов з-під рук рвонули ходунки. Вирок метеором проженеться: в БОРОДІ снують якраз думки! Бігають собі по лабіринтах, ніби в нетрях терну – горобці. Де схопити встиг якусь – бери там! Хай собі цвірінькає в руці. Хай росте із неї радість ратна – добре лан угноєний вродив! Викують з «кастрата» – Калістрата* паростки нової бороди! Схлипне: «Не моя у тім вина. Просто дуже чухалась вона...» * Калістрат – чоловіче ім'я (з дав.грец. – «вродливий воїн»). © Сашко Обрій.
ID: 811599 Рубрика: Поезія, дата надходження: 28.10.2018 02:25:07 © дата внесення змiн: 28.10.2018 02:25:07 автор: Олександр Обрій
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie