З поміж усіх професій на Нашій землі,
До найпрестижніших її не віднесеш сьогодні –
На жаль в нас деґрадують творчі вчителі,
Естети думки – достатком голодні.
Минають роки, мов стрілою мчать,
Вони – життя, але й життя минає.
Чи можем ми як слід дітей навчать?
Й хіба в державі знов грошей немає?
Тому і професійні свята в нас,
Енергії й заряду мало мають,
Лише ніби подачки, кожен, кожен раз –
Як завжди – обіцяють щиро і вітають...