Дванадцять років пролетіли водночас,
Стривожили буття, у серці спалахнули,
Кохання подихом ущент спалили нас,
Щоб знову разом, й миті не забули.
А почуття заполонили знову,
Втрачаючи свідомість в поцілунку,
Як вчора, як дванадцять років тому
І завтра - я кохаю цю чаклунку!
За те, що є, що у душі горить,
За ночі й дні, наповнені тобою,
Дітей, цілунки, радість кожну мить
І сонце в дні, наповнені журбою.
Мені не зупинити часу плин
І молодості вже не повернути
Та не забути, як я був один,
Для тебе іншим також вже не бути.
Лиш будь зі мною, радосте моя,
З’єднай любов’ю вічні половинки
І хай над нами світиться зоря,
А у очах іскряться сміховинки.