Сріблясті сни в моєму забутті,
Коли я сплю, не прокидаюсь двічі.
Блукають тіні --- нікому полічить
І ранком все розповісти мені.
Коли я сплю --- не до вподоби день.
Щоразу в ліжко ворон прилітає.
Та він не колискової співає,
Бо й кашель краще від його пісень.
І забуття незаймано стоїть.
Коли я сплю, то діяти не можу!
Сріблясті сни так ні нащо не схожі
Їх не збагнуть, ні втримать , ні злічить
І так проходить невмолимий час
Повз безкінечність у сріблястий морок.
Неначе сам собі я перший ворог,
Неначе я для білих днів погас...
