Мої думки - дрімучий ліс.
Як тут не збитися з дороги?
Ти стільки запитань приніс
Веду з собою монологи,
Збиваюсь з пантелику геть.
Куди не гляну всюди хащі.
Тобою серце повне вщерть,
Ми в лісі з ним тепер пропащі?
Агов! Поклич мене, поклич!
Піду на твій чарівний голос.
Дай, зітканий із протиріч,
Відчути твій безмежний космос...
Мої думки - осінній ліс,
Своїми йтиму я стежками.
Ти сонцем у мені проріс,
Що задрімало між гілками...
Гарний вiрш, Iрин Ко. Досить мудро ви пiдмiтили тут. У думках можна часом так заблукати, що нiякi рятiвники з МНС не здатнi будуть потiм вiдшукати.
Тiльки от може вам в останньому рядку, аби яскравiше звучало, слова "дрiмае що" замiнити на "дрiмаючи":
Ти сонцем у менi прорiс,
Дрiмаючи помiж гiлками...