Мудра грань століть.
У надзвичайному часі живемо,
воно нас відзеркалює,
ніби чистої криниці скло.
В наші руки дані великі можливості,
то ж не будемо одноокими
без милосердя, ввічливості.
Брешемо собі, як нікому в Світі,
обіцяємо з усіма в злагоді жити.
Обіцянки-цяцянки, як то кажуть,
обіцяти, ще не значить оженитися,
схаменутися, подобрішати нам треба.
Іноді журюся, свою журбу
у вірші переливаю,
крихту тої правди шукаю.
Бо частіше говорять не щирі слова,
і трутизну ними у Світ виливають,
совісті не мають.
Важкий життєвий полон,
та все, що нам треба,
це ж лише любов.
