Будучи студенткою філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, отримавши звання Шевченківського стипендіата за відмінне навчання, ректорат зробив мені подарунок - спільно зі студентами-богемістами скерував на практику до Оломоуського та Празького університету у Чехії. Нам тоді поталанило об'їхати старовинні міста і замки - Боузов, Брно, Братіславу, Аустерліц і Могилу Миру,а також величний Штернберґський замок ХІІІ століття, що в час Другої Світової став резиденцією Гімлера (на один день), а зараз там чудовий музей світової колекції годинників різних епох. На висоті цього замку я зустріла своє 20-ліття і група студентів-слов'ян вручила мені подарунок - блокнот з ручкою в дорогій різьбленій інкрустації з побажаннями щось там поетичне написати. Мій творчий шлях лише розпочинався. Я тоді була учасницею літ-студії при університеті "Франкова кузня" та літ-студії при Будинку Преси "Гроно". Моя перша публікація була ще попереду.
Зараз несподівано цей блокнот потрапив мені в руки при переїзді на нову хату. Я побачила там свої юначі тексти і вони мені здалися вартісними для публікації. Отож, з раннього... ненадрукованого...
«ОЙ НЕ ХОДИ ГРИЦЮ…» (над книгою у віршах «МАРУСЯ ЧУРАЙ»)«Летить безумна пісня, - стережіться,
Бо жаль ваги не має – так, як смерть.»
(Леся Українка)
Жаль не має ваги.
Жаль не знає розваги і прощень.
Розійшлись береги…
Десь над гаєм сопілка озветься…
І тополі старі заколи́сають піснею осінь,
І стривожать моє наболіле від споминів серце.
Як давно це було,
Та з жалю все ще тьмариться розум.
Ген отам – за селом –
Заросли вже травою стежини.
Тільки пам’ять ще й досі
Від хати до хати розносить
Ту мелодію втрати,
Ту помсти мелодію дивну.
Божевілля! Мара!
Вгомонися нестримна уяво –
Вже і так той тягар, наче хрест,
Моє тіло поранив,
Вже і так між людьми
Йде про мене згорьована слава,
Вже і так на мені
Самоти лиш довічні кайдани…
…а сопілка голосить,
Знай, мотивом зболілого серця,
І ховається в осінь
Давніх весен мелодія пізня,
Ох шалена! З кайданів
Вона таки скоро прорветься –
І з жалю без ваги
Лунко гаєм покотиться пісня…
моє 20-ліття
Штернберґський замок, Чехія.
Хоч із раннього ненадрукованого, але ж як майстерно! 
... 
))) 
