Пливу за течією, за першим враженням і рішенням,
За першим спогадом і віщим сном...
Можливо, правда думки була вкрадена
тим темним янголом, що йде з нами слідом...
Можливо і думки навіяв білий янгол,
Що береже, охороняє на шляху.
Тяжко збагнути те, що моє серце й розум каже,
Я то стою й чекаю, то біжу...
Де ж твої світлі, янголе, поради?
Або не чую, або ти мовчиш.
Я день за днем шукаю тої правди,
А хтось говорить: « Та ти що, облиш»!
І сходжу в котрий раз я на узбіччя,
І прислухаюсь, мій голос мовчить,
Вдивляюсь добре на людські обличчя,
Чекаю якусь мить, душа тремтить...
(2009)
так воно є... 
