|
Моєму покійному Дідові, Дакаленку Федорові Петровичу, присвячується...
Замість епіграфу:
"Тю, це смачно..."
Знов про Борщ пишу я вірші,
знов кортить, щоб Борщ зварить:
без Борщу знов гірше, гірше...
Борщ всі лиха зупинить.
Борщ у горщику, каструлі;
Борщ томлений! Втома є!
Борщ собою сам ласує,
Борщ і є життя моє!
У Борщу з картоплі замки,
із капусти, із м'ясца;
з бураку - смачні уламки,
сяє посмішка лиця...
На столі стоять пампушки,
україночки малі...
Ох, спокуса, реготушки
в хороводі на столі!
Перець гострий - чуб козацький,
він червоний ніби мак...
Чоловік, до речі, хвацький,
це тому, що він Козак!
Лебідь біла, що із тіста
у тарілці знов пливе:
біла-біла, чиста-чиста,
трохи що в Борщу живе!
Молодий Часник Духмяний,
Цибуленко поряд з ним...
Каравай стоїть Рум'яний,
Батько столу, він один...
Сіль-сестриця, солониця.
Борщ - криниця вільних дум...
"Розпрягайте коней...", лиця
Козаків наводять сум.
Козаки завжди страждали,
харчувалися Борщем...
Ну, а потім воювали,
ворогів розбили вщент!
Ще добавки! Борщу мало!!!
Ще Борщу хочу, хочу...
Український Дядько Сало,
Хресний Батько він Борщу!
України полонини,
а в степу шепоче хвощ...
Головним є для Родини -
Український смачний Борщ!!!
27.04.2020
ID:
873697
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.04.2020 19:29:50
© дата внесення змiн: 30.04.2020 18:29:51
автор: Holger Dolmetscher
Вкажіть причину вашої скарги
|
