В світі зависло не відоме..
І зірки злякалися того!
Відтоді все таке холодне,
Бо те, торкнулось всього..
А на землі було про все відомо,
Куди пливли-літали кораблі.
Та такого ще не звідано нікому,
Бо таке вперше затемніло в висоті.
Тремтять людські тіла і душі,
І що робити ніхто не зна.
Вони ж звикли жити в русі,
А тут накрила незвідана біда!
На одиноких вулицях кружляє,
Лише тінь, що спадає з висоти.
Воно ще більші сили проявляє,
Та закриває всіх вдому за замки.
Чекають день, коли пропаде той морок
Та настане спокій як було колись.
Але з наступним новим роком
Ми такі не будемо як були колись.
