У вишивку вкладаймо цілий світ! (Присвячую своїм бабусям)
Бабусям нашим вистачало скрині,
Щоб зберігати свій нехитрий скарб -
Усе, що дорогим було людині,
На чім стояв важкої праці карб.
Ті рушники, що ткалися ночами,
Щоб вишивку тримати на собі,
Із іншими сакральними речами
Стелили долю в радості й журбі.
Червоне й чорне, маки і калина,
Барвінок, м'ята, яблуневий цвіт -
Все, рідне серцю, берегла людина,
У вишивку вкладала цілий світ...
Хай щось минає, щось приходить в моду,
Лишається незмінним сотні літ
Цей давній звичай нашого народу -
У вишивку вкладати цілий світ!
