Яблуневим цвітом квітне сад
У тишині ясної ночі,
У цій красі не видно світу вад
Й на мить стають сліпими серце й очі.
Спалахують зірки в небесній вишині,
Одні за одними ясні вогні,
І всесвіт завмирає в безмежній тишині,
Лиш ніжна пісня птаха лине в далині.
Той ніжний спів хвилює душу,
Що потопає серед троянд ніжно-запашних,
Та пісня викида на сушу людське життя,
Що потопає в хвилях долі
Таких величних і страшних,
Втрачаючи на мить той запах волі...
Вікторія Болібрух
