Коли була маленькою, я вважала вірші чимось надзвичайним, а поетів якимись супер-героями, які носять за плечами величезний мішок слів, а потім довго добирають влучне слово до свого вірша. Хоча, поетів же не так багато, та і жили вони всі дуже давно. А тепер, в той час коли поети перевелися, саме час мені було братися за цю відповідальну справу.
Багато разів я брала ручку в руки розгортала білий аркуш, і все. Бо далі робота ніяк не йшла. Спочатку не могла придумати тему, про що мені писати, потім коли з’являвся рядок, виявлялося такий самий є у прочитаній мною книзі. Але я не втрачала надії стати поетом. У другому класі, коли нам почали викладати російську мову і домашнім завданням було прочитати кілька віршиків відомого поета, мені в голову прийшов дуже хитрий план. Я вирішила перекласти вірш на українську мову, і стати поетом. Та не щастило мені. У вірші про осінь і журавлів, українською переклалося лише кілька дієслів, а вірш лишився той самий. Потім коли почала видумувати щось своє, зникала рима і рядки ставали кострубатими і не милозвучними. Більше спроб перекладу я не робила.
Вже в третьому класі коли йшла з мамою зі школи сказала їй що задали написати твір про зиму. Маму чекала довга робота, бо до цього часу вона мені писала твори. По дорозі ми побачили красивого, яскравого дятла що шукав щось у прикритих снігом бур’янах а потім повертався на своє робоче місце і починав цокотіти міцним дзьобом, наче коваль молотом. Цікава замальовка б вийшла, якби про все написати. Так ми дорогою йшли і щось видумували. Вдома мама все записала, а я старанно перемалювала в зошит. Так і стала поетом. Звичайно, трішки соромно. Що це майже повністю мамин вірш, а я лише кілька слів підказала, та все ж в історії мого поетичного літопису, «Дятлик» - це мій перший вірш.
Далі ще кілька років я мучила маму щоб вона допомагала мені писати шкільні твори-вірші. Чому саме вірші? Та все просто, твір потрібно було писати на чотири сторінки, а вірш на одну-дві завжди був оцінений «5» і великим червоним підписом «Молодець». Все б добре, та одного разу мама була зайнята домашніми справами та ще і засмутила я її чомусь, тому сіла біля чорновика в якому вже був один куплет вірша написаний і почала сумувати. Непомітно для себе почала римувати слова, гортати одну за одною сторінки в зошиті і коли робота була зроблена я була надзвичайно здивована, адже я сама написане величезний вірш, більше ніж на пів зошита охайним почерком. Саме цей вірш я вважаю для себе стартом.
Згодом Муза до мене стала прилітати частіше. Коли сусідку по парті Люду викликали до дошки, я встигала написати невеличкого віршика, далі складала куплетики до шкільних свят, потім пішло й поїхало, перше кохання, чарівна природа, все надихало, та я прекрасно усвідомлювала, що до звання поета ще довгий і тернистий шлях.
Бачите, Муза Вас полюбила, коли Ви були ще дитиною.ТОму маєте багато перспектив. Я почала писати пізно, і мій перший вірш мені приснився. Зранку я лише пам'ятала, що він був багатоскладовий Ваші вірші чудесні
Ваші вірші чудесні 
