Поема духовна
Богородиці Марії
і Божественному Й.-С. Баху
з любов’ю присвячується!
1
Нема вже піклування колюхів,
Тому не глушать вони
Божих слів,
глаголів і — Божественних стихів.
І сильний німб,
бо чистий лімб —
ніщо з рептильних більш
не входить й не єднається
у нім!
Христе, любове!
це — Твій розум
не грози
се блискавки і грім
в безхмар’ї голубім!!
то згине анонім — а
чи не згине анонім
він все й ніхто
є в світі цім
і тім —
Господь і Слово
в Світлі золотім!!!
2
І я як з кадуба загув
і загудів!
я вибив верхню кришку
бочки днів!!
Єдиний, що? — я змолодивсь —
помолодів!!
Й що я скажу
кусючим, в дні артистам?
Здобудьте золотко?
в мені — світло й насіння?
як я з неволі?
дух ясен! —
ум! — безхмарний! —
чистий! —
то я відображаю Воскресіння!!!
Що я — як тут
відобразилось Воскресіння?!
Душе Святий, в П’ятидесятницю
зійдеш? так! —
я прошу — зійди!
ці дуже точнії
ще й тонкії сліди!
у — назавжди!
із назавжди — мені мовчати?
й ручкою махати
і вбігли б й не-махатми, і махатми
3
О око віри —
помічати й розуміти —
у мене чуб
в вас кантик губ...—
вже дим валує на усьому
світі
сльоза —
як вилізли з печер всі
сталагміти —
їх помічають й починають
розуміти
чим більше помічає хто —
він більш плекає і надії...
а все розпізнане іще грізніш
зачне диміти!
і я вас розумію
і Той, Хто в вас, все розуміє —
але ж — усе диміє!
жива виплекується лиш надія!!
і — більш плекаємо надію!
тож бачимо — вже любимо!!
в диму і дії!..
Ні, скажуть, — терпіння
дає досвід, вже досвід — припасує
і надію...
Вже темність лиже — леза губ...
і — о мій геній! і — о мій чуб!
Господарем усьому Син! — Бог! —
це ж і ваш Любий?
допоки сльози
мов печерні сталагміти
не вийдуть —
й не помічають й не починають
розуміти
4
Сльозо погідного повітря,
о ти — жива
в тобі Краса
о в тобі шлях на
небеса
торкнулась промінцем як
ніби вістрям
то й серцем чую
у мені роса
любов — Краса
о земні душі
ніяк не зашкодять
не вип’ють із небесних
душ
допоки не закаламутять
воду
12.06.2021,
13.06.2021,
Київ
