Зовсім інші люди,
Зовсім інший сміх,
Знову не самотня,
Залишилась я,
В темній і спокійній,
Ночі тій німій
Я почула голос,
Щирої душі...
Миті ті блаженні,
Милі і приємні,
Не давали серцю,
Плакать й сумувать...
Моя думка чиста,
І душа проста.
Тих емоцій мало,
Але ж не одна!
Всім здається дивним,
Усмішка моя.
І ніхто не чує,
Грішнії слова...
Плач мій і той стогін
У пітьмі горить,
Біль давно забутий,
І печалі край...
