Експлуатуй свою перемінну силу
Вилий ж свою темряву, таке щастя
ділитися тим, чого маєш вдосталь
Або вдай, вдає, як мати
Випрошуєш компліменти
Назви їх безпідставними
Не хочу нічого, ні подруги,
ні повії, ні трави з водою
Я не хочу навіть вмирати, що це?
Це якась школа, і в ній не вчаться
вічно? Залив її пітьмою, так що аж
блює, Хто? Більше не дієздатна
Використовувати за призначенням
Моделі збігаються
Накопав черв'яків
Нагодував жабку,
облизав, стоп
Нічого не Поняв
Облизав ще раз, -
Мене цілувати потрібно, дурне,
але і спину масажувати теж
треба, ненормальні обставини -
ненормальне пояснення
Щось згодом таке й надумав
Є артефакт - немає тлумачення
І навпаки, розумію - знайду..
Мав би - не знайшов, може лиш
зрозумів би? Не вибираючи
з відповідних знанням
Відкриття чи функціональність?
Камінь за каменем, я замурую її
у машині на служіння людині
Артефакт мусить пестити погляд,
як немовля, запах, воно пахне
як скошена трава, так пахне і
сперма? Танець - це примірка
Не Твоє? Любиш володіти? Зізнаєшся?
Цнотливий там, куди не проникнути
Чому правда - це завжди майже флірт?
Непогано, розум намагається..
Чому страх "мудрий"? Розібратися
б, - Б-р-р, кожного дня - холоднішає
Поки Все, що ти знаєш згорає в попіл
Так багато невинних, скільки..
Праху до праху, здуло пилом
Рай горить разом з небом
Наче розпочалася Велика Скорбота
Без прикрас судить з пробудженням
оголеним від природи тілом, ніщо
Тепер розумієш? Обери світло
Бо ж бо "ніщо" не може скінчитися
Знайди заспокоєння, безформний;
Гасне надія в очах, наче останній
вогник в пеклі вечірньої спеки , спокій
Затишшя, як зробив все що міг до нього
Тому, що ти - чи не найгірша річ в моїй голові
Згодом все насильство було лиш для тебе
Хочу пережити втрату, що за кошмари
Кожен день під лавиною запитань
Контролювати Свою Долю
Зміню Свій Світ, щоб вижити
Ланцюги цієї породи на мені
не більше аніж нитки можливостей?
Смикати? Щоб витягли, чи самій йти?
Сама занурилась, зайшла? Втягнули?
Тягніть ж, Я віддаюсь, інколи
Приємно, коли - ти маріонетка
Коли підвішена лялька для втіх,
диригуйте! Боже.. як приємно.
Щоб там не мовили.. Розмір має значення..
Моє пристосування вимагає здолання
Ні, я не така, це що? Невже гідність?
Лебединого дзьоба замало, зізнатись..
Це все ж лиш ментально, переконай
сама себе, він компенсує, нашкрябає
Його голос скрипить в голові, не спроста
Приректи хтивість, нехай буде кінець,
або новий початок, подякуйте "комусь"
за те, що недостатньо розумні
для цього світу, не музи, не головна
біль; Душею десь з нею, ненавиджу
Бо Вона як Та Принцеса, проміняла
престол на пустощі з дикуном, така
жертва? Таке приречення, бо-боги!
Знайдеш спотворене водою
моє тіло, Мала, Остогид мені світ,
принеси ж загибель забіг за мрією
Природа більше мені не мила,
бо ти відтепер споглядаєш нею,
і скрізь - мертва, фальшива
Занадто пишна, за схопитися?
Потрібно щось унікальніше
Пахло калиною, маслинкою
Лягти б під нею, і заснути
без кошмарів (Я просто афішую
винагороду, безкоштовна реклама
Твоїх перемог? Нестерпний)
Помираю ранками, в ясності
за свою безпомічність, мені
подобається твій стиль, ні
Занадто аскетично, фальш
Гра? Знаєш виграшні ходи
у своїй "грі" за індивідуалізм
Йди гуляти, вбравшись наче
для себе, наша боротьба
ніби німа, Хворобливість у грудях
оголює холод, блідо-рожева шкіра
Сидиш на лавці холодній
Якесь осіннє дихання вечорами
відчуваєш в кінці липня
Синіють суглоби, обітниця
над синіми туфельками
поруч плита, епітафія
чекав, і ти чекала, дурні
Я не вмер, просто навічно
замовк.. Тиша, холодненько
Все занадто швидко, прости
Вечорами в кінці липня.. - Ні,
перемотай назад, кактус
пересадили в більший горщик
Він не зачахнув, - Алхіміки
поговорювали, Він умів
трансмутувати сльози
цнотливих у кришталеві
призми з бажаним заломленням
За ті, "безбожні" збори прекурсорів
Його обвинили у богохульстві
Але знали усі, Його стратили,
бо Він не хотів бути у Принца
при дворі, - Останнє бажання?
Жодного усміху не чую; Не бачу,
щоб хтось хустки готувався
підставляти, - Хочу он ту;
Нагрій; Щоку притискаючи
до палі він мав її, все серйозно,
ззаду, та дівка невдовзі народила
Темні Пілігрими шепочуть, -
То - його переродження, рано
вмерла Вона, не пам'ятаю я Її,
Мо лиш миле личко, як довго
громадськість може терпіти
злочини влади проти
індивідуальності? Прикрий рота,
це все на сьогодні, я тебе люблю
Може й взнав, як це поклонятися
ідолу, бо самому собі - одиноко
Бачиш, як все заплуталося? ах
Це - зайобана голова; наркота,
марнославство, вечорами валиш
ліс, ранками - пересаджуєш
трави, рівноцінний обмін? Чхав
Малодушно, Я мрію про смерть;
Шаман мовив, - Зуби, кишківник
Сам - швидко вмреш, тортури
Дух прагне залишити
ектоплазму, слимак
На більшій кількості творінь
Вимазати одне за одним
Темне мистецтво, твоя
врода не випадковість
Культурний відбір
Моє бажання не унікальне
Я також захочу тебе вбити,
не зрозумівши, але нас
не підганяє воєнний час
Ти шо на опиті тупиш?
Походу не Відьма! Тоді,
жінко неси чорну сорочку, -
Шиту червоним? - Чорним
Твоя хата, хата скраю, не роби цього
Як часто стоячи на довгому руків'ї
коси, ти хотів на її лезо лягти? - Не
гони, О', Люба Україно, що зробити,
щоб стати причетним до Твоєї величі
Шекспір: "Наше місто - в мешканцях"
Хто ви всі, від вас так добре пахне
В тренді - співчуття, це якась дискримінація
Стримування і розбещення, в чому різниця? Все
веде до насильництва, читали ж.. Конституцію?
Це, шо? Забути, Знаєш, Втома? На цьому шляху,
бо сила давалася не йому, все розумієш
Чому ж так рідко чиниш правильно.. Пофігу
Ті крони занадто високо кохаються, тут все
Безперспективно, задичавіємо без світла
Компенсуй його зміями в небі, відпущення
козли, просто залишайся в невидимості
Бажання - загнана скалка, загноїлася
в мене? "Що за еліксир"? Висмоктати!
Мусить існувати, для чогось, якісно
Це все занадто серйозно, хочу.. Шо? Шо?
Покохати Диявола, народити Антихриста
Йому Злою, бо занадто добра, я виховаю
такого просто сама, потураючи, моторна
Часу не було на виховання, зато "сама"
Прокляла дитину своїм егоїзмом, дочку б..
Що за дивні люди, на риболовлю - дозвіл!
А для дитини - лиш бажання, вже
було, вільний випас, просто не
позбавляй даху, самі судили себе
Люди завжди самі себе судили
З надіями, як світ квітнув, не гони
Мою шкіру ніколи не мітила засмага
Не купалася у променях світила
Сидів пускав слиняві бульбашки
раптом, озернився налякано
наче почув далекий клич, втямив
Щось впущено, - Щось не так?
Твій погляд - мої ознаки, - Йдіть усі.. -
Мій біль - твій сором, як часто
Ти Мені зраджуєш? Ми однакові
Подивись мені в очі, що Ти бачиш?
Скажи, когось реального? Те, ким
ти хочеш бути - лиш те і реальне..;
Зійди, нейрони, сезон гроз, флюїди
Атмосфера з киснем проти світила -
червона, з вуглеводнями - блакитна
Чого Ти Хочеш? Творити? Чи подихати
і посадити квіти? Окислення - маленька
смерть, вона не кінець, ніяк не кінець
Десь з просторі з червоною тінню Землі
на дівочих грудях, O`! Luna! Підійшла,
втік, наздогнала, насіла, розплавилася
Що Ти будеш зі мною робити? -
Використовувати за призначенням, -
Воно передбачає страждання? -
Поперемінно, я буду гнути лінію
твою, вимагаю, збережи невинність
для Мене, щоб я міг її долати
Натомість Я буду молитися Тобі
у небо Дня кожного; Так багато Тебе
Імперіалістки, для загарбання -
все найкраще, там нова обсесія
А потім просто викидаєш у річку,
так ж вирішують усі проблеми
українці? Просто піди втопися
у річці глибокій, милий, абсцес
Нехай вона тебе спотворить
Перелюбник, скажи як любиш
"любити", так, поки не потечуть
тіні, маска, за якою впевненіша
Краща аніж Ти є, моє бажання
не унікальне, але я кращий
Від унікальності не тече слина
Брешу, поперемінно, бо частіше
трансцендентальна філософія
Не проси мене сісти на край ліжка
Обожнюємо, те що дали? Були б
ми черв'яками? Що змінилося б?
"Зараз" без проекцій минулого і
майбутнього, підсилення.. Все?
Ох! Сумніви! Направте нас ж!
Пам'ятаємо лиш спалахи, те
і бачимо, проекціями, це
Якесь рабство у світла
Не просто шматок м'яса
піді мною, це не антична
утопія, врода не дзеркало
душі, ні, ти шо відповідаєш?
От і навіщо Я вбиваю поезію?
Ні, відносний бог, що проповз
критичною флуктуацією повз
Зло, безкарність, ненависть
без протилежної амплітуди
у любові, немає її спокою
Інак стали б ви шукати його,
влади над чужою смертю
Яку не розтягуєте до старості,
бо вас підганяє черга, всі мертві
Колективне володіння, хибні, збилася
В тебе немає власності над собою
Непередбачено, люди завжди самі себе
оцінювали, ми однакові
Якби ви вміли рахувати..
"E" - культ, для того,
щоб бути таким як Я
тобі достатньо бути
шматком лайна, - Рухайся!
Я не Вводжу у вас оман
Скільки навколо вірних
дружин, вибираєш найчистішою
хтивістю, а потім - О', боги, як Ти
можеш вмерти? Просто зникнути..
Невинна, як і Я - нерозторопна
Та в мене є страх, така пітьма
Пам'ятаєш, що зів'янеш, як і моя
сила, яку бачиш, не зацікавлений
Наче вже стрий, Я Тобі брешу, ні
Сам собі, називаючи це спокусою,
а не боязливістю, насправді
я просто боюся відповідати
бажаному, Твій захисник стане
воротами до вічного неспокою
Як це полюбити з твоєю смертю і свою?
Не хвилюватися за Тебе? Як скажеш
Доросла вже дівчинка, розбудила якісь
якості опікуна, - Ти відчував владу
повну колись над іншою людиною? -
Доглядав за інвалідом, що не такої
відповіді очікувала? М-ммм..
Врятуй їх Боже, бо О', люди
такі як і я - по тягарям
Пожали Їх, О', Боже! Правдою,
що най поколе опісля кожного
Заспокоєння дай же Їм, Боже,
бо Я їм прощаю, Всі люди добрі, вимерли б,
якби ставилися до життя лиш по діловому
Мова, що за ритуал, щоб лиш мимовільно
стогнати? Не біда, мій ментальний недуг
стане комусь за ліки? Хоч би за плацебо?
Не вирубайте ліс, бо вампіри
переберуться під тіні заборів хат скр..
Зрощуючи злобу, матеріал міцний
як сталь, легкий як мереживо
Де його шукати? В надрах
місяця, видовбаємо прохід
керованими ядерними
вибухами, для чого?
Бо можемо, ядерне
спасіння, десь в пабі
повітряна тривога
ніхто не ховається
Чекають ядерного гриба
Вона думає, прекрасний розмір,
можна вилизати яєчка.. що? Ні,
до чого я, ми б не встигли.. так..
Шкода. Чудовий, все занадто
серйозно, бо Він глядить суворо,
думає, Маленьке, і як вберегти
Тебе від ось цього, бездумність,
враженість владою, як не ти,
то хто? Як не сьогодні, то коли?
Таке кредо у відьом, сьогодні
було і буде завжди, ми встигли
Холоднокровний, не "-ні", бо не "ми"
Дух не Вспокоєний, тобі було "мало"?
ID:
949382
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.06.2022 19:42:03
© дата внесення змiн: 29.07.2022 14:34:53
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
