(ВІРШІ В УКР.ПІДРУЧНИКАХ)
Я не знаю,хто автор цього дитячого віршика,який надруковано в підручнику для другого класу (Українська мова та читання : підруч. для 2 кл. закл. загал. серед. освіти (у 2-х ч.) : Ч. 1 / Інна Большакова, Марина Пристінська. — Харків : Вид-во «Ранок», 2019), але думка у мене про нього така. Чомусь замість того,щоб малечу вчити прати сорочки,та їх берегти,пропонується перестати їх прати,за прикладом черепахи. А от питання,що тоді носити? Черговий незрозумілий віршик. І ще й без авторства. Чекаю ваших думок,друзі.
Жила у пустелі мала черепаха.
носила сорочки легкі бідолаха.
Сорочки бруднились і рвались весь час.
Збирала сорочки вона про запас.
А потім сказала: «Годі вже прати!»
І панцир міцний почала одягати.
Не мнеться, не рветься, І весь час на місці.
Гуляй досхочу
років сто або двісті.
Коментарі:
Yanita Vladovitch:
Висновок такий: поки не знайдеш собі міцного панцира, пери сорочки!
Volodymyr Pechera:
Автор вірша
Генриетта Флямер, російська поетеса
