трохи вільний переклад вірша - Я завидую тем… (Мила Машнова)
Я заздрю тим (до цього заздрості не знала),
Хто вміє стримувать самотності гірку сльозу,
Для кого не альфа і омега віршоване начало,
І хто не крізь алітерації вбачає світову красу.
Я заздрю тим, кого кохання не брало у полон,
У кого не імена (події!) тримає в пам'яті душа,
І хто прийняв вино отруйне із недозрілих грон,
Але не пив (навчила помилка, та не своя, чужа).
Я заздрю тим, хто сміло камні жбурля в зірки,
Не боючись, що цим спричинить каменепад,
І хто вважає за добро у землю насівать кістки
(Ні чорт, ні Бог не запросять дурня у свій сад).
На бридкі шедеври обертаюючи пусте буття,
Бездушні, як інклюзи у кайданах бурштину,
Люди по колу трощать і відбудовують життя...
Я заздрю їм. Хоч інколи і відчуваю за це вину.
___
Оригінал тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967133
Гарний вірш! Майстерно! 
