Величезний кілок, що пронизував його наскрізь здавався йому просто скалкою. Він повинен був померти, але якимось дивним чином все ще жив, і намагався здаватися добре таки живим не зважаючи на біль в грудях та тягар в добрий десяток кілограм, що тягнув його до землі. Ніхто не міг зрозуміти чи він не бачить, що в нього з грудей стирчить гострий шпичак майже на пів метра, яким, при бажанні, можна було б заколоти навіть коня. Хтось казав, що в нього серце з іншої сторони, не як в нормальних людей, хтось – що в нього взагалі немає серця, бо жодна людина не пережила б такої рани. А він жартував, що то всього лише скалка, і нічого страшного не сталося.