Загадковій красуні не страшно,
в нутрі металевого змія.
І з думок випускає неспішно,
бульбашки, в яких схована мрія.
Мила дівчина, в барвистій одежі,
ваша посмішка - ясне диво.
Та і вроди не видні межі,
як таке взагалі можливо?
І ваш голос - пташина пісня,
а волосся - пшеничний цвіт.
Ви уся, мов тендітна квітка,
після тих прохолодних літ.
Ваші очі - кристали й годі,
а ваш погляд - і лід тане.
Ви - антонім холодній погоді,
з вами в світі кінець не настане.
Не подумайте, що залицяюсь,
не хвилюйтесь, я без чорних мотивів.
Ось у чому сьогодні зізнаюсь,
ви - причина для творчих приливів.
І не міг обійти вас боком,
не лишивши без усмішки трохи.
Більше радості вам з кожним кроком,
ви - частина цієї епохи!
