*****
Лиш найсвітліші почуття
Сій у серця людські
Впродовж всього свого життя,
Аби часи важкі
Ніколи б не настали в них,
Якщо ж є, – щоб пройшли
І вже повік більш до складних
Моментів не прийшли
Вони в своїм житті, яке
Їм дане в світі цім,
Щоб цілеє життя людське
Усі жили на нім
У світлім шасті кожну мить,
Що, мов лист восени
Із дерева, повз час летить.
Адже усі вони,
Як кожен з нас, прийшли на світ
У певну часу мить,
Щоб протягом життєвих літ
У світлім щасті жить,
Ділитися ним повсякчас
Із усіма людьми,
Щоб був щасливим кожен з нас,
А не лиш тільки ми.
Адже і полягає в цім
Суть нашого життя
На цьому світі, на якім
Не буде вороття
До нього, як воно мине
У нас в неждану мить.
Адже життя в нас лиш одне,
Удруге нам прожить
Його не вдасться вже повік,
Хай як би кожен з нас
Не хтів. Було, є й буде вік
Так, завжди, повсякчас.
Євген Ковальчук, 27. 12. 2020
