Мліє сонечко у злеті,
пестить Найда цуценят,
чорна качка в очереті
водить чемних каченят.
Снів збавляються обійстя.
Вправний хлоп жене корів.
Вітер вперто студить листя
й дим знімає з димарів.
Визрів ранок. Дід на ґанок
вийшов з хати і стоїть.
Ловить, сивий, наостанок
подих двох своїх століть —
довоєнного, лихого,
що жило з його зізнань;
повоєнного, глухого
до усіх його зітхань.
Тихо-тихо... Всюди-всюди...
Думка дідова важка:
грізні судді, різні люди,
гострий посвист батіжка...
А між тим, злетів лелека,
щоб принести козака,
і надія, хоч далека,
з горизонту не зника.
---
