Кавові історії*
*(до війни)
Загадкова пані п'є горнятко кави,
В хутрі заметілі ніжиться вона,
В шибу стука лютий і не почекає,
Бо в студений вечір стукає зима.
..
комусь запарюється чай,
комусь заварюється кава,
і варим разом шоколад,
і ллємо молоко в какао,
і пишем білим чорноту,
і розставляєм шоколадні цятки..
..
як хочеться її
ковтати,
перший раз,
отримати усе
до лоскоту одразу,
а потім ..
оксамиту аромат,
клубами в небо
випускати пару,
і цілувати крихітну, цнота іде,
і розкривається цілком повільно,
цілунками її, вкриваючи себе,
заходити в сон аеру побічно,
там сьоме небо,
подих чистоти,
всі з крилами,
і усіх несе,
мелодія її..
напівтони,
і спілкування в хмарах,
ми одні,
ми кава,
ми..
горнятко.
Дякую гарно, якась хімія певно
а гарячий колумбійський еспресо, це м'який і легкий прихід, довгий і приємний, м'який і шоколадовий, десь ягідний післясмак
