***
…Хто Ти, мій Боже? Дух, людина, зірка?
Солодкий сон чи невловимий час?
Біжать роки, напружено і стрімко,
нещадно зменшуючи мій запас.
Ти – вітер, що мені «Тримайсь!» шепоче?
Чи цей тендітний, дивовижний птах?
Чому ридала я в часи дівочі,
коли дивилась на Чумацький Шлях?
Ти зі сльозами забирав хвороби,
зіркове сяйво через зір вливав,
зеленим світлом заливав дороги,
метеликом неподалік літав.
Сідав на руку сонечком краплистим,
очами друзів надихав на рух.
Із маминих порад збирав намисто,
піснями батька зміцнював мій слух.
Благословення батьківської хати
лунало повсякчас, мов Божий спів…
Ба! Дивовижний птах почав співати –
це Ти мені, мій Боже, відповів!..
17.05.2023
