Тон за тоном втрачаються кольори,
З ними крапля за краплею гине радість,
Ніби хтось невідомий (добрий чи злий?)
Обриває твої календарні листки.
Так і треба, чи він їх підступно крàде?
Доля мовчки снує собі полотно,
Уплітає у тебе збілілі пасма...
Й ти пірнаєш в печалі, на саме дно,
Де так легко забутися вічним сном.
Вже не вибратися із цієї пастки?
Але знаю, ти витримаєш удар,
Бо не згаснув душі яснобарвий пломінь,
Тож сьогодні ти знову сяйно-руда,
Правиш Всесвіту кольористі дива,
Розбавляючи смутності монохромні.
весна 2023 р.
